Лікування Гіпергідрозу (підвищеної пітливості)

Розрізняють два типи гіпергідрозу: локальний (коли сильно потіють окремі частини тіла) та загальний.

У рамках локальних проявів виділяють гіпергідроз: аксиллярний (пахви), плантарний (стопи) та пальмарний (долоні). Рідше страждає обличчя (особливо чоло) та інші частини тіла.

Гіпергідроз може бути спадковим, розвинутись на тлі перебігу деяких хвороб або стати побічним ефектом від прийому певних ліків.

Виділяють такі причини посиленого потовиділення:

• гострі інфекційні захворювання;
• неврологічні та психічні розлади;
• цукровий діабет;
• зловживання антидепресантами;
• вагітність ;
• онкологія;
• перенесений інсульт;
• клімакс;
• проблеми зі щитовидною залозою;
• розвиток демпінг; -синдрому через резекцію шлунка.

Під час первинного огляду та опитування лікар визначає можливі причини загострення потовиділення, оцінює стан проблеми та призначає відповідну терапію.

Один із способів лікування локального гіпергідрозу – ін’єкції ботулотоксину. Введення у проблемну область препарату блокує потік нервових імпульсів. Внаслідок цього помітно знижується активність потових залоз.

У рамках даного методу широко використовується два препарати: ботокс та диспорт. Обидва вони на основі ботулотоксину Основна відмінність серед них – використання різних транспортних білків, які спрямовують ботулотоксин до м’яза.

Також ці дві речовини мають різні одиниці виміру. В іншому принцип дії ідентичний.

Після діагностики лікар дасть вам рекомендації щодо відміни до того чи іншого варіанту.

В одному випадку доцільно лікувати незначний гіпергідроз пахв ботоксом. В іншому лікар порадить вам вибрати диспорт. Все залежить від клінічної картини самої проблеми та особливостей організму.

Є поширений міф про те, що ботулотоксин здатний закупорити потові залози. Це зовсім не так. Препарат вводиться виключно під шкіру, а не в ділянку потових залоз. Тому ні про яку закупорку не може бути мови.

Є кілька категоричних медичних протипоказань для лікування підвищеного потовиділення за допомогою ботулотоксину. До них належать:

• вагітність та період лактації;
• алергічна реакція на компоненти препарату;
• відкриті рани, порізи, запалення, інфекційні ураження в галузі проведення процедури.

Є також відносні протипоказання для введення ботоксу або диспорту. Серед них:

• онкологічні захворювання;
• тяжкий перебіг міастенії;
• декомпенсований цукровий діабет;
• проблеми з тиском;
• висипання герпетичного характеру;
• схильність до келоїдного рубцювання;
• гострі інфекційні захворювання;
• прийом деяких антидепресантів і антибіотиків;
• антитоксична терапія.

Рішення про допуск до проведення сеансу уколів приймає виключно лікар на основі результатів консультації та діагностики.

Початковим етапом є визначення проблемної зони. Найчастіше це робиться за допомогою проби Мінора (особливо при лікуванні пахв). Щоб максимально точно виявити місце підвищеного випоту, пацієнту на шкіру наносять одновідсотковий розчин йоду. Коли починає виділятися піт, на йод насипають трохи крохмалю. Відбувається хімічна реакція, у результаті якої чітко окреслюється межа ділянки з рясним пітливістю. На основі результатів такої проби лікар складає схему ін’єкцій та розраховує дозу препарату.

Перед безпосереднім сеансом ботулінотерапії відбувається ретельне знезараження поверхні.

Для знеболювання в більшості випадків застосовується аплікаційна анестезія з використанням мазі, спрею чи крему.

Ін’єкції виробляють шприцом із тонкою незнімною голкою. Середній інтервал проколу 10-20 мм. Глибина введення голки 2-3 мм.

Після закінчення сеансу шкіру ще раз обробляють антисептичними засобами.

Відразу після процедури ви можете залишити клініку. Спостереження лікарів не потрібне.

Від ін’єкцій залишаються невеликі папули. Вони повністю розсмоктуються через 2-3 дні. Можливо, пару днів відчуватиметься незначне печіння в зоні впливу.

Потовиділення знижується поступово і приходить у норму через 5-7 днів.

Тривалість дії препаратів становить близько року. Потім можна повторити сеанс.

Обмежень після введення ботулотоксину небагато. Це тижнева відмова від:

• надмірних фізичних навантажень;
• прийом алкогольних напоїв;
• відвідування лазні, сауни;
• гарячої ванни;
• тривалого перебування на сонці.

Якщо ви кололи пахви, не користуйтесь кілька днів дезодорантом. Лазерну епіляцію не варто робити раніше, ніж за два тижні.

Під час лікування рук майте на увазі, що уколи в області долонь можуть частково знизити чутливість мускулатури на деякий час. Будьте уважні за кермом та врахуйте цей фактор, якщо ви працюєте руками.

Спосіб позбавлення від надмірної пітливості за допомогою ботулінотерапії має низку незаперечних переваг:

• займає трохи часу (сеанс триває менше години);
• позбавляє проблеми за одну процедуру;
• не залишає на шкірі жодних слідів;
• може приносити додаткові бонуси (наприклад, при введенні препарату в зону чола ви отримуєте ще згладжування мімічних зморшок);
• забезпечує швидкий результат (потовиділення нормалізується вже за кілька днів);
  не має побічних ефектів;
• доставляє мінімум хворобливих відчуттів;
• дає стійкий тривалий результат.

У нашому центрі ви зможете отримати висококваліфіковане лікування гіпергідрозу в Одесі.

Підготовка до процедури

Якщо ви збираєтеся лікувати гіпергідроз пахв ботоксом або диспортом, подбайте про те, щоб шкіра була очищена від волосяного покриву (бажано, щоб після шугарінгу або лазерної епіляції пройшов час, хоча б 5-7 днів).

У день процедури відмовтеся від антиперспірантів та будь-яких інших косметичних засобів (кремів, спреєм тощо).

Під час ботулінотерапії стоп також буде потрібна попередня підготовка. Рекомендується зробити напередодні педикюр (зняти весь ороговілий шар).